Країна походження-Індія.
Характеристики та походження. Зелений перець горошком одержують із плодів тієї ж перцевої ліани, що і чорний, і білий перець. Незрілі ягоди (горошини) перцю збирають і сушать таким чином, щоб зберегти їх зелений колір. Також зелений перець вживають у свіжому, замороженому та консервованому (маринованому чи солоному) вигляді. Ця пряність м'якша, ніжніша на смак, ніж інші сорти перцю. Аромат зеленого перцю швидше не гострий, а пікантно пряний, освіжаючий. Цілі горошини зеленого перцю мають тонший і сильніший запах, ніж мелені, тому подрібнювати їх краще безпосередньо перед вживанням.
Застосування. Зелений перець у тому чи іншому вигляді додають у паштети, ковбаси, сири, вершкове масло з різними наповнювачами, в м'ясо, запечене на грилі, в різноманітні страви з риби. Також пряність кладуть у маринади, соуси, підливи, деякі пряні суміші. Молотий зелений перець найкраще класти в готові страви або додавати в кінці їх приготування. Зелений перець добре поєднується з іншими видами перцю: чорним, білим, рожевим, а також з розмарином, любистоком, куркумою, селера, коріандром та іншими прянощами. Зелений перець можна назвати "рибним перцем", хоча він також підходить для багатьох делікатних страв з м'яса та птиці, ніжний смак яких сильна пекучість чорного перцю може зіпсувати. У європейській кухні ця пряність використовується не так широко, а ось в арабській, індійській, тайській, в'єтнамській кухні зелений перець – одна з базових приправ, що додаються в соуси до овочевих, м'ясних та особливо рибних страв. Зелений перець не такий пекучий, як чорний, а тому не обпалює слизову. Він рекомендується при зниженій кислотності, діареї, харчових отруєннях, слабкому апетиті, розладах сечостатевої системи, захворюваннях серця, застудах та грипі. Зелений перець, як і інші види перцю, вважається афродизіаком, тобто пряністю, вживання якої посилює сексуальний потяг..