Країна походження-В'єтнам.
Характеристики та походження. Це зрілі висушені плоди тропічної перцевої ліани. З плодів цієї рослини, прибраних раніше терміну, отримують чорний або зелений перець. Запах і смак білого перцю ніжніший, делікатніший і тонкіший, ніж у чорного. Білий перець вирощують у тих же країнах, що й чорний: у В'єтнамі, Індії, Індонезії, Таїланді, Лаосі, Камбоджі, на Мадагаскарі, Південній Америці та Західній Африці. Знімають їх у період, коли вони почервоніли, але ще не відвалилися від грона. Плоди не відразу висушують, а спочатку замочують у воді, щоб звільнити від оплодня, а потім розкладають на просушування під сонячні промені на 8-10 днів. Іноді сушіння проводять без попередньої обробки, тоді вона займає більше часу. Готовий білий перець є горошини білуватого кольору, всередині (при роздавлюванні) — жовтуватого.
Застосування. Його кулінарне використання близьке до застосування чорного перцю, але є й винятки: білий перець не кладуть у солодкі страви та напої. Прянощі особливо хороші там, де пекучість і гострота чорного перцю була б недоречна. Білий перець відтіняє смак різних страв із м'яса, риби, овочів: супів, заливного, відвареного філе та ін, а також використовується у маринадах та світлих соусах. Молотий білий перець додають у супи, салати, соуси, м'ясні та рибні фарші, кладуть у шницелі, ромштекси, відварене м'ясо (яловичину, телятину) та інші гарячі страви. Білий перець горошком вводять на початку теплової обробки, а після проварювання виймають, особливо якщо готується друга страва або підливу. Розмелювати перець краще безпосередньо перед приготуванням їжі, а закладати в страву слід за кілька хвилин до закінчення тушкування або варіння.