Країна походження - Мадагаскар.
Характеристика та походження. Гвоздика-це висушені бутони квітів гвоздикового дерева, що не розпустилися. Належить до найдавніших і найвідоміших прянощів взагалі. Батьківщиною її є Індонезія. У Китаї та Індії вона була відома задовго до нашої ери. Найбільше культивується гвоздика на Мадагаскарі, Занзібарі, Пембі та на Молуккських островах, а також в Індії, Шрі-Ланці та Гвінеї. За часів римських імператорів її використання поширилося на область Середземного моря. У ті часи вона була великою коштовністю, ціна її була вищою за ціну золота. В Європу гвоздика потрапляла через Цейлон, звідки кораблі везли її в порти Червоного моря, а потім переправляли караванами в Олександрію і Царгород.
Застосування. Гвоздика має сильний, своєрідний аромат і пряний гострий смак. Вона вживається як прянощі та ліки. Використовується для приготування гірких шлункових лікерів, гарячих напоїв з вином, популярної словацької пані, пуншів, фруктових соків та компотів. Нею ароматизують консервовані фрукти. Використовується вона також для страв із капусти, свинини, баранини, дичини, у темні м'ясні підливи, при маринуванні оселедця. Разом з цибулею та листям кольрабі вона покращує смак квашеної капусти. Вживається вона і до грибів, і до заливного м'яса. Приємний смак набуває сальтисонів і паштети з дичини з гвоздикою. У кухні гвоздика дуже економно використовується у вигляді порошку у приготуванні риби, комбінованих рибних страв, спагетті, соусів до них та знаменитої італійської піци. Ці страви набувають особливого, неповторного смаку.